Коротка історія

 

Заснування обсерваторії

Перші документально підтверджені астрономічні спостереження у Львові датовані серединою XVIII століття. У контексті із ними згадується покровитель єзуїтського колегіуму (університету), видатний релігійний діяч, львівський архієпископ, Вацлав Єронім Сєраковський (1700--1780 рр.). У технічних аспектах йому допомагав канонік із Бжозова, отець Домінік Лисогорський. Відомо також, що він у 1764 році у маєтку В. Сєраковського в Оброшино (передмістя Львова)  спостерігав затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубою та мікрометром, а також телескопа Ньютона. Саме спостереження ксьондза Лисогорського згадуються у протоколах Паризької Академії та у Віденських астрономічних ефемеридах.

Першу згадку про будівництво обсерваторії знаходимо у архівній збірці витягів із львівських міських актових книг про діяльность ордену єзуїтів у Львові (ЦДІА фонд №52, Опис №1, Справа №234): «Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу на зруйнування старої хвіртки, заміть якої коштом колегіума збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що місто Львів, з долученням королівської згоди, дало дозвіл додавши таку умову, щоб коли ця обсерваторія згодом не буде необхідною для використання з навчальною метою, повернути її місту». Додатково місто давало на виконання робіт чотири тижні, вимагало також від єзуїтів облаштувати прилеглу територію, самим розробити проект, і розмістити на хвіртці герби міста. Цей факт підтверджує інший архівний документ, фотокопія латиномовного рукопису Вєлєвіча «Історія Львівської колегії єзуїтів», де зазначено: «15 травня 1771 року превелебний канонік Мошинський отримав від превелебного отця Домініка Зельонки посаду управителя Колегіуму. Всередині травня Колегіум збудував астрономічну обсерваторію на міському ґрунті, перед тим уклавши з містом належну угоду, а також склавши відповідні обопільні умови. На стіни тієї будови отець Себастіян Сєраковський ордену єзуїтів за згоди настоятелів перший вніс 10 тисяч польських золотих. Решту видатків Колегіум взяв на себе.»

З приєднанням Галичини до Австрії астрономічна обсерваторія отримала завдання від австрійського уряду провести геодезичну зйомку Галичини і Льодомирії. Керував роботами Юзеф Лісґаніґ (1719-1799), екс-єзуїт, що до скасування ордену був префектом астрономічної обсерваторії у Відні, а асистував йому молодий вчений, австрійський інженер Франц Ксавер фон Цах (1754-1832), який згодом став визначним астрономом: заснував у 1787 році в Зеебергу (Гота) найсучаснішу за оснащенням обсерваторію, видавав один із перших регулярних астрономічних журналів -- “Щомісячна кореспонденція” (“Monatlische Corespodenz”), організував перший в історії з'їзд астрономів. Історик астрономії професор П. Броше з астрономічної обсерваторії Бонна у 1984 р. у статті «Астроном Герцогині», що присвячена 150-річчю смерті Ф. Цаха, стверджує, що у 1776 р. він працював у Львівській астрономічній обсерваторії

Після реформи Львівського університету австрійським урядом, астрономія протягом довгого часу була розділом фізики. Деякі з професорів, які читали курс фізики, писали наукові та науково-популярні курси лекцій з астрономії. Так, Францішек Гюсман (1741-1806), який з 1774 р. викладав фізику у Львівському університеті, а до того був професором астрономії в інших колегіумах, дав опис Землі з точки зору фізики та астрономії (“Beitrage zur Bestimmung des Alters unserer Erde” у двох томах) та виконав наукову роботу “Efemerides astronomikal absente Helio in Norvegia pro 1776”.
Будівля обсерваторії вижила під час знесення міських мурів Львова у 1777 році, тоді хвіртку перебудували на браму, через яку могли вже рухатися карети. У 1784 році Університет знову реформували, цього разу набагато радикальніше, утворився практично повністю німецький університет імені Франца-Йозефа ІІ. У фундаційному дипломі цього університету обсерваторія вже не згадується. Останню згадку про цю обсерваторію знаходимо у "Історії університету", де процитовано запит із надвірної канцелярії губернатора, датований 1783 роком, стосовно бажаного місця закладення нового будинку для астрономічної обсерваторії, бо дотогочасова має затулену північну і східну частини неба, а переїзд важких карет через браму призводить до дрижання інструментів і заважає магнітним спостереженням. Очевидно, що стару обсерваторію розібрали, але нової не збудували. Підтвердженням цього є публікація  в журналі “Monatlische Corespodenz”, том 4, листопад 1801р, сторінки 547-558. Це лист невідомого львівського міщанина до Ф. Цаха і відповідь на нього, де змальовується стан Львівської обсерваторії.


Документальних свідчень про роботу Астрономічної обсерваторії, як місця проведення регулярних спостережень за небесними світилами, впродовж більшої частини XIX ст. немає.  Астрономічні знання, проте, накопичувались і активно пропагувались. Вченими університету, такими як Августом Кунцеком, Ігнацієм Лемохом, Войцеком Урбанським та ін.,  у Львові за цей період була видана низка підручників, наукової  і науково-популярної літератури.

Відродження

Відродження астрономічної школи у Львові наприкінці XIX ст. пов'язане із розвитком Львівської Політехніки. За дату відліку можна взяти 1871 р., коли у Політехніці було відкрито кафедру геодезії і сферичної астрономії. Під час будівнитцва нового корпусу Політехнічної школи було навіть передбачене місце для астрономічної обсерваторії, хоча із інструментальним оснащенням склалося не надто добре. Згодом виділилася окрема кафедра сферичної астрономії і вищої геодезії (в складі неї була астрономічна обсерваторія), котрою із 1895 р. завідував Bацлав Ласка, який переїхав із Праги. Він розширив спостережувальну матеріальну базу цієї обсерваторії, закупивши ряд нових приладів. Спостереження мали головно прикладний характер, визначення часу і географічних координат. В. Ляска заснував сейсмологічну станцію при астрономічній обсерваторії Львівської Політехніки, написав ряд статей (в більшості з сейсмології), а також підручник із сферичної астрономії (Львів, 1901).

Розвиток природничих наук у Львівському університеті спонукав його професорський склад звернутись у 1877 р. до Міністерства в справах освіти у Відні із клопотанням про відкриття у Львівському університеті кафедри астрономії. Аж після двадцятирічного очікування, у 1897 р. це питання було вирішене позитивно і Міністерство у справах освіти затвердило професора, завідувача кафедри сферичної астрономії і вищої геодезії, директора астрономічної обсерваторії Львівської Політехніки Вацлава Ляску приват-доцентом астрономії Львівського університету. У 1900 р. міністр затвердив акт габілітації доктора Марціна Ернста на посаду приват-доцента з астрономії Львівського університету, який у 1902 р. розпочав систематичне викладання курсу астрономії в університеті. У 1907 р. М. Ернста було призначено екстраординарним, а у 1912 р. -- ординарним професором астрономії Львівського університету. У зв’язку із відкриттям кафедри астрономії у 1900 р. в університеті був створений астрономічний інститут, про що свідчить щорічник “Мінерва” за 1906-1907 р.р. Саме М. Ернст започаткував регулярні астрономічні спостереження. Крім спостережень для визначення часу, проводились спостереження планет і комет, зенітні спостереження зір для визначення широти методом Талькота, спостереження затемнень, покриття зір Місяцем, змінних зір, метеорів, нових зір, проходження Меркурія по диску Сонця, тощо. Два рази М. Ернст виїздив для спостережень повних сонячних затемнень: у 1905 р. в Іспанію та в 1914 р. у Крим. М. Ернст особисто доклався до розвитку спостережувальної бази обсерваторії. В університетському корпусі на вул. Длугоша, 8 (тепер вул. Кирила і Мефодія, 8) для астрономічного інституту було надано приміщення для обсерваторії із майданчиком для спостережень.  За час перебування проф. М. Ернста на посаді директора придбано рефрактор Мерца-Зендтнера (D=134 мм, F=180 см), універсальний інструмент, маятниковий годинник фірми Сальмоіраджі, середній сонячний хронометр Дітісгейма та ряд дрібних лабораторних приладів. В обсерваторіїї була започаткована астрономічна бібліотека. За часів М. Ернста кафедра астрономії і астрономічна обсерваторія працювали як єдиний навчальний комплекс, штат якого (професор, асистент, препаратор) забезпечував проведення лекційних, практичних та лабораторних робіт з курсу астрономії. Саме тому залишалося дуже мало часу для здійснення наукових досліджень та спостережень. Але такою була класична схема, яка діяла на початку ХХ століття в усіх університетах світу.

Два роки після смерті М. Ернста (1930-1932р.р.) директором-наставником Обсерваторії та завідувачем кафедри астрономії був видатний вчений-геофізик, почесний професор Львівського університету з 1912 р. Генрик Арцтовський. В 1932 р. на цю посаду призначено доктора Евгеніуша Рибку, який відновив набір студентів, які слухали курси астрономії, розширив штат, наукову тематику та інструментарій обсерваторії, розпочав спостереження змінних зір різних типів і роботи в галузі зоряної фотометрії. У тому ж році астрономічна обсерваторія отримала новий статус і назву Астрономічний інститут.

Започатковується видання англійською мовою “Contributions from the Astronomical Institute of Lvov University”.  З метою зміцнення матеріальної бази та організації систематичних спостережень придбано зоряний та сонячний хронометри фірми Нарден, у 1934 р. в астрономічній обсерваторії Віденського університету виготовлено камеру з об’єктивом триплет Цейса (D=100 мм, F=50 см), збудовано три металеві павільйони для рефрактора Мерца, астрокамери (D=140 мм, F=70 см) і для рефрактора Цейса (D=130 мм, F=240 см), у 1935 р. придбано мікрометр Схілта та інше обладнання. Після монтажу обладнання Е. Рибка продовжує роботи з фотографічної фотометрії зір, які він започаткував, працюючи ще у Варшавській обсерваторії, для складання каталога фотовізуальних величин близькополюсних зір. Крім цієї роботи проводились спостереження окремих змінних зір різних типів, нових зір, покриття зір Місяцем. Також Рибка планував винесення спостережувального майданчика за межі центра міста, і навіть отримав для цього фінансування.
Війна внесла свої корективи в роботу обсерваторії, але не зупинила її. Було реквізовано деякі книги,  арифмометри та хронометр. Решта обладнання вдалося зберегти від вивезення до Німеччини завдяки відвазі та винахідливості професора Е. Рибки.

Повоєнний період

У вересні 1945р. всі працівники польського походження виїхали до Польщі. Штат обсерваторії поповнюється  за рахунок переїзду до Львова вчених з інших астрономічних закладів СРСР, розширюється тематика наукових досліджень: фізика Сонця (В. Степанов, Т. Мандрикіна, Р. Теплицька, Г. Радіонов), сонячна активність та сонячно-земні зв'язки (М. Ейгенсон), небесна механіка (Н. Єлєнєвська, В. Рогаченко), фізика зір, міжзоряного середовища та релятивістська астрофізика (С. Каплан). Керівництво обсерваторією у післявоєнні роки (1945–1950р.р.) було покладене на професора І. Сирокомського. У цей час проводяться фотографічні спостереження змінних зір, нових зір, комет, місячних затемнень. Розпочинається видання Циркуляру Львівської астрономічної обсерваторії. Астрономічна  обсерваторія стала науковою установою університету.

У 1940 р. Астрорадою АН СРСР було прийняте рішення про будівництво заміської бази спостережень Львівської астрономічної обсерваторії. У 1950 р. вибрали місце в смт. Брюховичі і в 1951 р. постановою Ради Міністрів УРСР відводиться ділянка площею 3.4 га. Перша черга будівнитцва здійснена у 1957-1960 рр., коли астрономічна обсерваторія отримала фінансування за програмами спостережень, які виконувались у рамках Міжнародного геофізичного року. У цей період поповнюється  інструментарій обсерваторії: у 1957 році було придбано хромосферно-фотосферний телескоп АФР-2, у 1959 р. - візуальний рефрактор АВР-2, координатно-вимірювальна машина КИМ-3. За технічним завданням обсерваторії в 1960 р. на ЛОМО виготовлено 48 см рефлектор АЗТ-14, який оснащується електрофотометром і використовується для фотометричних спостережень змінних зір.
У 1957 р. за наказом Міністерства Вищої освіти та АН СРСР при астрономічній обсерваторії була організована станція оптичних спостережень штучних супутників Землі, яка проводила регулярні візуальні, фотографічні, а згодом і фотометричні спостереження ШСЗ.

З 1988 р. розпочата локація супутників лазерним віддалеміром ЛД-2 та його модернізація (спільно з ДМЦ “Оріон”, Алчевськ) з метою підвищення надійності, точності та швидкості обробки спостережень (О. Логвиненко, Я. Благодир). У 1992 році Міністерство освіти прийняло рішення про створення мережі пунктів лазерно-локаційних комплексів четвертого покоління. У цю програму ввійшла і астрономічна обсерваторія Львівського університету. У 1992-1998 рр. був побудований павільон, закуплено та змонтовано обладнання необхідне для лазерного комплексу на базі 1м телескопа ТПЛ-1М. У грудні 1998 року були отримані перші результати лазерної локації ШСЗ, а із серпня 2002 р. року пункт лазерної локації астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка включено до глобальної світової мережу (ILRS) як такий, що задовольняє світовим вимогам за точністю спостережень (О. Логвиненко, Я. Благодир, Б. Мелех, А. Білінський).

Розпочаті в повоєнні роки напрямки досліджень продовжили наступні покоління львівських астрономів. Дослідження будови зір та міжзоряного середовища успішно продовжувались І. Климишиним, Ю. Скульським, В. Головатим, О. Яцик, Б. Новосядлим, Б. Мелехом. Значного розвитку дослідження фізичних процесів в атмосфері Сонця набули в роботах Б. Бабія, П.  Олійника, М. Стоділки, М. Ковальчук, І. Лаби, М. Гірняк.  Фотометричні дослідження змінних зір продовжили Я. Капко, І. Шпичка, О. Ейгенсон, О. Яцик, В. Касеркевич. Розпочаті нові напрямки: з початку 70-х років проводяться дослідження зоряних скупчень за допомогою методів статистичного моделювання та багатомірного статистичного аналізу  (О. Ейгенсон, О. Яцик), а з кінця 80-х -- теоретичні роботи з проблеми походження галактик та великомасштабної структури Всесвіту (Б. Новосядлий, Ю. Чорній, С. Апуневич, Ю. Кулініч, О. Сергієнко). В обсерваторії створено вертикальний сонячний телескоп разом із дифракційним спектрографом подвійного відбивання (В. Степанов, А. Копистянський, Ф. Стасюк), модернізувалас апаратура для фотографічних спостережень ШСЗ (О. Логвиненко), виготовлено ряд багатоканальних супутникових фотометрів (Е. Вовчик, Я. Благодир).
Відповідно до цих напрямків досліджень у березні 2003 р. сформовано структуру обсерваторії, яка включає 4 наукові відділи: відділ фізики Сонця, відділ фізики зір і галактик, відділ релятивістської астрофізики і космології, відділ практичної астрономії та фізики ближнього космосу,   та два допоміжні – бібліотека та господарська група. У 2006 р. сформовано відділ технічного обслуговування телескопів.

Література
1.Zaleski S. Jesuici w Polsce t.4 ,cz.2. Krakow,1904.
2.Jaworski F. Uniwersytet Lwowski Bibl. Lw., 18, Lwow,1912.
3.Finkel L., Starzynski S. Historia Uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1894.
4.Monatlische Corespodenz, k. 4, november, 1801, s. 547-558.
5.Rudnizki K. Z historii Uniwersyteckego obserwatorium astronomiecznego we Lwowe // Analecta. Studija i materialy dzejow nauki. – 1996. - №2. - Р.171-187.
6.Капко Я.Т., Логвиненко А.А., Олийнык П.А. Развитие астрономии во Львовском университете до 1939г. – В кн.:  История астрономии в СССР. – Киев:  Наукова думка, 1989. -  с.135-137.
7.Капко Я.Т., Логвиненко А.А., Олийнык П.А. Обсерватория Львовского университета.  – В кн.:  Очерки истории отечественной астрономии. – Киев: Наукова думка, 1992. - С.254—255.
8.Логвиненко О.О. Астрономічна обсерваторія Львівського університету // Енциклопедія Сучасної України. – Київ: Поліграфкнига, 2001. – Т.1. – С.767-768.
9.Новосядлий Б. Астрономічна обсерваторія // Енциклопедія Львова.- Львів: Літопис, 2007, - Т.1-с.130-132.
10.Новосядлий Б. Астрономічна обсерваторія Львівського університету // Київський літопис.- 2008.-c.71.

 

 

Початки астрономії у Львові

За проміжок часу від XVI до XVIII століття Європа пройшла від епохи Відродження до епохи Просвітництва. Ідеологічна боротьба між протестантським рухом Реформації та католицькою церквою спричинилася до великих змін у релігійному житті, змінився також і погляд людини на навколишній світ. Саме цей період став часом становлення природничих наук у їхньому сучасному вигляді, саме астрономії судилося відігравати надзвичайно важливу роль у розвитку математики та фізики ("Історія астрономії." І.А. Климишин).

Держава Річ Посполита, у складі котрої перебував тоді Львів, за ці століття зазнала злетів і падінь, але не залишалася поза тими культурними процесами, що формували обличчя Новітньої Європи. Приміром, важко переоцінити вплив польських астрономів Миколая Коперніка і Яна Гевелія на формування науки астрономії. Ще на початку XVI століття у Краківському університеті (в ті часи Краківська Академія) розквітла астрономічна школа, у цьому навчальному закладі було вперше у Європі закладено окрему кафедру математики і астрономії. Краківська академія справляла суттєвий вплив на сусідні міста та містечка, тож і у Львові з XVII ст. освітню діяльність провадила так звана академічна колонія.

Саме у цьому контексті ми вперше чуємо про вихідця із Львівщини, Юрія Дрогобича (Котермака), що жив 1450-1494, отримав освіту саме у Кракові, а згодом був професором медицини і астрономії (астрології) у Болонському та Краківському університетах, став ректором Болонського університету. По собі цей вчений залишив кілька трактатів, в яких, окрім астрологічних прогнозів, виклав тогочасні відомості із астрономії, зробив оцінки географічних довгот Львова, Вільнюса, Дрогобича. (Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В.М. Вандишев. - X.: Факт, 2002.)
У ті часи так склалося, що у Речі Посполитій на розвиток освіти, а отже і науки, суттєво впливали святі отці католицького ордену «Товариства Ісуса» (єзуїти). Організований у середині XVI століття на хвилі Контрреформації, орден мав собі за головну мету організацію католицького шкільництва і докладав для її досягнення значних зусиль. Орден заснував по цілій Європі низку колегіумів і університетів (наприклад, Вільнюський), вступ до цих навчальних закладів був вільний для будь-якого християнина без плати. Дещо реформувавши середньовічну схоластичну науку за рахунок розширення природничого циклу курсів, за допомогою освіти орден ідеологічно протистояв протестантським впливам, що були дуже помітні на теренах Речі Посполитої з XVI століття.(Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України/Н. Яковенко – Київ, “Критика”, 2005).

Саме єзуїтом був уродженець Львова Міхал Боїм (1612–1659), із славнозвісного львівського роду Боїмів, місіонер та мандрівник, про якого відомо, що під час подорожей Китаєм він здійснював астрономічні спостереження і уклав мапу Китаю (Polska astronomia w Chinach.// H. Lunomirski Urania 45 (1974) z. 3 s. 75-78.)
Єзуїти з’явилися у Львові наприкінці XVI століття і, не зважаючи на неприязне ставлення міста, вибороли собі дільницю у середмісті коло західного муру, за яким протікала річка Полтва. Там вони заснували монастир, побудували костел св. Петра і Павла, з 1608 року почав діяти колегіум, а з 1613 у ньому почали читати математику і фізику. У зв'язку із будівництвом костелу було перебудувано також і хвіртку на внутрішньому валу, яка давала пішохідний вихід із міста на Полтву, зараз на цьому місці є виїзд із площі Івана Підкови на проспект Свободи. Ця хвіртка отримала назву єзуїтської. Протягом XVII ст. єзуїти поступово розбудовувалися і розвивали свій колегіум, не зважаючи на спротив міста та протести Краківської та Замойської академій. У 1661 році, головно із метою не допустити присвоєння звання університету православній школі Львівського Ставропігійського братства, Львівський колегіум навіть домігся від короля Яна Казимира ІІ надання диплому «гідності академії та титулу університета», хоча ані сейм, ані папа римський того диплому так і не затвердили.

У тогочасних університетах астрономію викладали у рамках курсу філософії разом із математикою, а елементи астрономії викладали як окремий розділ метафізики під назвою космографія або космологія. У 1616 році священна конгрегація включила книжку Коперніка «Про обертання небесних сфер» до переліку заборонених книг (Index Librorum Prohibitorum), оскільки вважалося, що викладена там геліоцентрична система суперечить Святому Письму, в якому стверджується про непорушність Землі. Незважаючи на заборону, теорія Коперніка, підтверджена обчисленнями Кеплера, об'єктивно стала невід'ємною частиною курсу астрономії. Вихід було знайдено – у курсі паралельно розглядалися як геліо- так і геоцентрична теорії, а викладач був зобов’язаний наголошувати на гіпотетичності геліоцентризму і канонічності системи Птолемея. На початок XVIII ст. не лише астрономам, але й більшості священників така ситуація здавалася безглуздою, і вони шукали способів її розв'язку. Наприклад, відомий магнат, меценат і воєвода Юзеф Александер Яблоновський (1711-1777) у 1760 році у Львові опублікував творчу працю на підтримку визнання вчення Коперніка, а 1768 р. єзуїт Григорій Аракемович (1732-1798) опублікував у сусідньому Перемишлі трактат із аргументами на користь виправдання коперніканства з точки зору теологічного вчення (І.А. Климишин «Історія астрономії»).

Часи наприкінці XVII та на початку XVIII століть не були аж надто сприятливими для розвитку науки і освіти внаслідок численних воєн та занепаду економіки як міста Львова, так і цілої держави. Але у середині XVIII століття в середовище закостенілої польської освіти проникає повітря нової науки. Отці-єзуїти не хотіли стояти осторонь від нових віянь, також реформам сприяла внутрішня політика ордену, що заохочувала ченців до постійного вдосконалення у різних галузях науки, переїздів між різними освітніми центрами. Таким чином, багато хто із ченців ордену отримав освіту на Заході, і після повернення вони заповзято застосовували отримані знання. У 1752 році єзуїти відкрили у Вільнюсі першу в Речі Посполитій університетську обсерваторію. У 1758 році прихильний до єзуїтів король Август ІІІ підтвердив диплом Львівського університету за 1661 рік, наступного року він був затверджений папою, і таким чином Львівський університет вперше набув повноцінного офіційного статусу.

Покровителем університету та єзуїтів виступає релігійний діяч, Вацлав Єронім Сєраковський (1700-1780), котрий із 1760 р. обіймає посаду арцибіскупа львівського. Вацлав Єронім Сєраковський володів значними матеріальними засобами, із завзяттям взявся за ремонт і перебудову латинської катедри, наведення порядку у львівських парафіях. У цьому йому допомагав канонік із Бжозова, отець Домінік Лисогорський, що у 1763 році розробив план міста. У 1764 році той самий Лисогорський у маєтку Сєраковського у передмісті Львова Оброшино здійснював астрономічні спостереження затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубкою і мікрометром, а також телескопа Ньютона (Zywot Waclawa Hieronima Sierakowskiego/M.Dzieduszycki, Krakow.- «Czas», 1868). Саме ксьондз Лисогорський згадується у протоколах Паризької Академії наук за 1764 р. (Historia astronomii w Polsce/E. Rybka, P. Rybka. Tom II. Krakow.-1983). Придбання інструментів, очевидно, було профінансовано В.Є. Сєраковським (Historia Uniwersytetu Lwowskiego/L. Finkel, S. Starzynski – Lwow.- 1894).

Перед колегіумом постало питання про побудову пристосованого приміщення для обсерваторії. Згадку про будівництво обсерваторії знаходимо у архівній збірці витягів із львівських міських актових книг стосовно діяльності ордену єзуїтів у Львові (ЦДІА фонд №52, Опис №1, Справа №234): «Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу на зруйнувати стару хвіртку, натомість коштом колегіума збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що місто Львів, з долученням королівської згоди, дало дозвіл додавши таку умову, щоб коли ця обсерваторія згодом не буде необхідною для використання з навчальною метою, повернути її місту». Додатково місто давало на виконання робіт чотири тижні, також вимагало від єзуїтів облаштувати прилеглу територію, самим розробити проект і розмістити на хвіртці герби міста, а не єзуїтські.

Цей факт підтверджує інший архівний документ, фотокопія латиномовного рукопису Вєлєвіча «Історія Львівської колегії єзуїтів», де зазначено: «15 травня 1771 року превелебний канонік Мошинський отримав від превелебного отця Домініка Зельонки посаду управителя Колегіуму. Всередині травня Колегіум збудував астрономічну обсерваторію на міському ґрунті, перед тим уклавши з містом належну угоду, а також склавши відповідні обопільні умови. На стіни тієї будови отець Себастіян Сєраковський ордену єзуїтів за згоди настоятелів перший вніс 10 тисяч польських золотих. Решту видатків Колегіум взяв на себе.»

Проект був укладений тим самим Себастіаном Сєраковським, племінником арцибіскупа Сєраковського, що пожертував зі своєї спадщини гроші на будівництво. Тепер первинного проекту знайти не вдалося, але, очевидно, саме його у міжвоєнний час використав для відтворення будинку обсерваторії під час створення докладного макету-реконструкції Львова архітектор Вітвіцький. На макеті ми бачимо, що обсерваторія мала вигляд двоповерхової гранованої вежі, із плоским майданчиком замість даху, мала гвинтовий вхід від костелу єзуїтів.

Хто ж був спостерігачем у цій обсерваторії? За свідченням історика С. Заленського (Zaleski S. Jesuici w Polsce t.4 ,cz.2. Krakow,1904) з 1771 р. у Львівському університеті відкрили окрему кафедру математики та астрономії та ввели окремий курс астрономії, після чого загальний комплекс наук, що викладали у Львові, не поступався іншим університетам Польщі. Професором на цій кафедрі був Людвік Гошовський (1732-1802), що у 1766-68 рр. студіював математику у Відні. Як причетний то обсерваторії також згадується Томаш Сєкєжинський (1720-1777), що був професором математики і архітектури у Львові з 1753 року по 1769, вихованець Празького університету. (Encyklopedia wiedzy o Jezuitach na ziemach Polski i Litwy 1564-1995. Kr. 1996, - 882c.).

Архітектор і меценат обсерваторії, єзуїт С. Сєраковський (1743-1824) навчався математики і теології у Львові з 1764 по 1767 рік, потім навчався у Відні та Римі. 1770 року молодий вчений повернувся до рідного міста на посаду асистента професора математики і астрономії Л. Гошовського. Швидше за все, він особисто брав участь у спостереженнях, також саме його можна вважати першим директором Львівської астрономічної обсерваторії. Згодом Сєраковський став відомим архітектором, церковником і ректором Краківської академії (Krzysztof R.Prokop “Rektor Sebastian Sierakowski, Krakow, Alma Mater, 2004).

За два наступних після заснування львівської обсерваторії роки відбулося багато подій, що різко змінили обличчя Львова і Львівського університету. У 1772 році за угодою між Російською імперією, Австро-Угорською монархією та Пруським королівством Річ Посполиту поділили на частини. Львів разом із Східною Галичиною попав під володарювання Австрії. Ще через рік -- друга важлива подія, папа римський Климент XIV скасував орден єзуїтів, заборона цього ж року була затверджена практично всіма європейськими монархами, за винятком Катерини II. Для львівських єзуїтів це означало відхід майна і нерухомості до державної скарбниці і втрату адміністративного контролю над університетом. Це був дуже сильний удар, і вже через рік із вказаних вище викладачів у Львові не залишився жоден, студенти теж розбіглися, а Себастьян Сєраковський виїхав до Кракова.
Австрійська влада мала намір здійснити адміністративні реформи на отриманих територіях, і спрямовувала кадри для виконання цього завдання. В університеті, а разом і на обсерваторії почали з’являтися нові люди. Це, наприклад, Йозеф Лєсґаніг (1719-1799), екс-єзуїт, що до скасування ордену був префектом астрономічної обсерваторії у Відні. Із приєднанням Галичини до Австрії він отримав від австрійського уряду завдання картографувати нові території (Biographisch-literarisches Handworterbuch/A. von Oettingen Liepzig. 1904). У цьому завданні йому асистував молодий вчений, австрійський інженер Франц Хав'єр фон Цах (1754-1832). Саме у Львові Цах розпочав кар'єру визначного астронома: потім він заснував 1787 року в Зеебергу (Гота) найсучаснішу за оснащенням обсерваторію, видавав один із перших регулярних астрономічних журналів -- “Щомісячна кореспонденція” (“Monatlische Corespodenz”). Також саме йому належить ініціатива організації першого в історії з'їзду астрономів. Історик астрономії професор П. Броше з астрономічної обсерваторії Бонна у 1984 р у статті «Астроном Герцогині», що присвячена 150-річчю смерті Цаха, стверджує, що у 1776 р. він працював у Львівській астрономічній обсерваторії.

Саме у журналі Цаха “Monatlische Correspodenz”, том 4, листопад 1801 р., сторінки 547-558, знаходимо цікаві свідчення про львівську астрономію. Невідомий галицький міщанин  звертається 16 вересня 1801 р. з листом до Цаха, де змальовує стан Львівської обсерваторії, картаючи занепад та відсутність меценатської підтримки. Наводимо листа прямою мовою.
“...Коли ще існував орден єзуїтів, із Львівським колегіумом була пов’язана Львівська обсерваторія, що була доволі добре забезпечена астрономічними інструментами.
Під час астрономічно-тригонометричної зйомки Галичини патером Лєсганігом, всі трикутники, які служили сіткою для мапи, зводились на меридіан цієї обсерваторії. Пізніше цю астрономічну вежу зовсім зруйнували, так що з неї не залишилось і сліду. Лише на публічній бібліотеці можна побачити 8-ми футовий настінний квадрант. Але ніхто не міг мене поінформувати, коли і ким був виготовлений цей інструмент. На бібліотеці є також один трифутовий та один двофутовий квадранти. І знову ж невідомо, коли і які спостереження проводилися за їх допомогою. Можливо саме ними користувався патер Лєсганіг для визначення географічних координат м. Львова.
Також тут не бракує астрономічних маятникових годинників, серед яких є англійський (фірми Трагале), хоча за їх ходом не стежать і вони не слугуть жодним астрономічним потребам. Ці годинники пороздавали різним професорам і вони є лише окрасою їхніх кімнат.
Патер Лєсганіг, якому було довірено керівництво обсерваторією, був так перевантажений великою кількістю писанини, що з часу закінчення галицької мапи, яка, до речі, була його останньою роботою, не мав часу на практичну астрономію.
Патер Каспарі, здібності і широкі знання якого досить відомі, і який допомагав у картографуванні Галичини, також був втрачений для астрономії через завантаженість різносторонніми службовими справами.

Оскільки тут є так багато добрих астрономічних інструментів та годинників, дуже шкода, що вони не використовуються і в ящиках або футлярах іржавіють або покриваються мідянкою, тим більше, що при університеті ще існують міцні вежі, які було б доцільно обладнати з незначною затратою коштів цими інструментами, що могли б служити і для потреб практичної астрономії.
Чи не змогли б Ви через Ваш широко популярний часопис, який і тут читають, звернути і пробудити увагу до цього предмета і допомогти університету, місту та своїй колишній астрономічній обсерваторії. Якби Ви це зробили, тоді б вже знайшлися любителі, які з великим задоволенням вклали б свій внесок у створення астрономічної обсерваторії і здобули б собі цим заслугу...”.
На це критичне послання дав відповідь сам Ф.фон Цах: “Це добре відома мені, тепер знесена Львівська астрономічна обсерваторія, на якій я сам робив спостереження 25 років тому. Обсерваторія складалася з однієї, збудованої над в’їздом, малої восьмикутної вежі, яка була безпосередньо з’єднана з єзуїтським колегіумом гвинтовими сходами. Вона складалася з просторого салону з високими вікнами, плоского даху, з якого був відкритий горизонт (перспектива). Ця обсерваторія виникла задовго до початку  автрійського володіння Галичиною у 1772 р.
Про її роботу мало що відомо, крім єдиного астрономічного спостереження сонячного затемнення, яке 1 квітня 1764 р. особисто спостерігав і повідомив патер єзуїтів Лисогорський. Про це можна дізнатись із “Віденських астономічних ефемерид” за 1765 рік стор. 356 та з Паризьких за 1776 рік, стор. 60.

Патер Лисогорський був учнем патера Гелля цісарсько-королівської університетської обсерваторії. При патері Лєсганігу із астрономічної обсерваторії єзуїтського колегіуму були два єзуїти із польської провінції – п. Газсовський і п. Яшембовський, які удосконалювали себе у практичній астрономії.
Коли патер Лєсганіг одержав в 1772 р. від австрійського уряду завдання виготовити мапу новоприєднаного королівства Галичини і Льодомирії, він наказав перевезти більшу частину астрономічних інструментів із тодішньої астрономічної обсерваторії Віденського єзуїтського колегіуму до Львова, де мав намір обладнати нову астрономічну обсерваторію (про це можна дізнатися в «Берлінських літературних новинах»). Найкращі інструменти, які Лєсганіг доручив перевезти були: квадрант 2,5 фути, десятифутовий зенітний телескоп, маятниковий годинник Грагама, тобто ті інструменти, якими він робив триангуляцію Австрії та Угорщини у 1762-1769 рр. Топографічна зйомка Галичини виконана під керівництвом Лєсганіга (не без протестів ряду знатних неуків та землемірів) за відомим єдино правильним астрономічно-тригонометричним методом.
Були виміряні три дуже довгі бази. Вся територія площею 1400 квадратних миль була розбита на сітку трикутників. Вимірювання виконувались квадрантами від 7 до 12 дюймів з мікроскопічними зовнішніми мікрометрами, які давали відлік 2''. Сітка прив’язувалась до астрономічної обсерваторії Львова, до вежі на Краусовій горі біля Кракова і до вежі княжого палацу Любомирських в Ряшеві (Жешув).
Результатом цих вимірювань стала велика мапа Лєсганіга, яка складається з 94-х листів (кожен розміром 2х2,5 фути). У 1786 р. ця мапа за наказом австрійського уряду була зведена до меншого формату (у 16 разів) Йоганом фон Ліхтенстерном. Готфрід Прістер вигравірував її на міді. У нас є її один екземпляр.

Що стосується географічних координат Львова, то Лєсганіг визначив його широту і довготу, але спостереження, з яких це було отримано, не подаються.
Ми закінчуємо тут із пристрасним бажанням, щоб патріотичні і доброзичливі пропозиції наших кореспондентів принесли сподівані результати. Пам’ять про великих людей, які свій вплив, свій авторитет і свої сили віддавали для поширення справді розумних і корисних знань і тим прислужитися людству не можуть ніколи загинути, їхні імена стоять записане на небосхилі незгасними чотами”.
Ми наводимо ці уривки прямою мовою, бо вони надзвичайно точно і вичерпно свідчать про стан та діяльність Львівської обсерваторії. Цитати також підтверджують той факт, що астрономічні спостереження у Львові провадилися значно раніше, аніж постала сама будівля обсерваторії. І навіть якщо вважати 1771-ий роком заснування, то виходить, що Львівська обсерваторія є у переліку найстаріших астрономічних обсерваторій світу (офіційних спеціалізованих установ) після Паризької (1671), Грінвіцької (1675), Берлінської (1700), Петербурзької (1726) та Вільнюської (1753) обсерваторій.

Після реформування Львівського університету австрійським урядом, астрономія протягом довгого часу становила один із розділів фізики. Деякі з професорів, які читали курс фізики, писали наукові та науково-популярні курси лекцій з астрономії. Так, Францішек Гюссман (1741-1806), який з 1774 р. викладав фізику у Львівському університеті, а до того був професором астрономії в інших колегіумах, дав опис Землі з точки зору фізики та астрономії (“Beitrage zur Bestimmung des Alters unserer Erde” у двох томах) та виконав наукову роботу “Efemerides astronomikal absente Helio in Norvegia pro 1776”.
У 1777 році міські мури знесли, але будівля обсерваторії залишилася, єзуїтську хвіртку перебудували на браму, щоб через неї могли проїздити карети та вози. У 1784 році Університет знову реформували з ініціативи кайзера Йозефа ІІ, цього разу реформи були набагато радикальніші, так з’явився австрійський університет імені Йозефа ІІ, Йозефінський університет. У фундаційному дипломі цього університету обсерваторія вже не згадується, отже, напевно, вона вже згорнула свою діяльність. Йозефінський університет перенесли у приміщення монастиря Тринітаріїв, це далі по сучасній вулиці Театральній, там він і перебував аж до пожежі революції 1848 року.
Останню згадку про першу обсерваторію знаходимо у історії університету (Historia Uniwersytetu Lwowskiego/L. Finkel, S. Starzynski – Lwow.- 1894, s. 47), де цитується запит із надвірної канцелярії губернатора, датований 1783 роком, стосовно бажаного місця закладення нового будинку для астрономічної обсерваторії, бо дотогочасова має затулену північну і східну частини неба, а переїзд важких карет через браму призводить до дрижання інструментів і заважає магнітним спостереженням. Очевидно, що стару обсерваторію десь цього ж року і розібрали, а нової так і не збудували.

Таким чином, в першій своїй інкарнації Львівська обсерваторія проіснувала всього лиш трохи більше за десять років, але і за цей час встигла дати поштовх молодим вченим Цахові та Сєраковському, здобути певний авторитет.
Загалом, доля Йозефінського Львівського університету не склалася аж надто вдало. Далися взнаки економічні проблеми, викликані низкою наполеонівських воєн, фінансування було недостатнім, бракувало сталості кадрів. Обговорювалась навіть можливість злиття Львівського університету із Краківським шляхом його перенесення до Кракова, в результаті у 1805 році університет понизили до статусу ліцею.

Наступне відродження університету почалося у 1817 році, під патронатом кайзера Францішка І. На той час університет набув цілковито німецького характеру. У 1824 р. кафедру фізики Львівського університету очолив Август Кунцек, який був одним з найкращих представників професорського складу університету за всю його історію аж до середини XIX століття. Отримавши спеціальний урядовий дозвіл, А. Кунцек викладав для студентів Львівського університету, окрім основних фізичних курсів, також популярні лекціі з астрономії та метеорології. Він послуговувався підручником “Naturlehre” А. Баумґартненера, у третій частині котрого викладалися основи астрономії та метеорології у їхньому тогочасному стані. Проф. Кунцек написав і видав у Львові низку підручників із фізики та астрономії: “Вчення про світло” (1836 р.), “Вступ до метеорології” та “Популярні лекції із астрономії” (1842 р.). Остання книжка перевидавалася у Відні 1856 року під назвою “Популярна астрономія”. Ця книга (23 розділи, 246 с.) містила грунтовний виклад найновіших на той час астрономічних знань. Це видно з переліку її окремих розділів: докази кулястості Землі, небесні координати, місцевий час, визначення довготи, юліанський та григоріанський календар, докази руху Землі навколо Сонця, прецесія і нутація; Місяць; затемнення Місяця і Сонця; система Коперніка; природа планет, закони Кеплера, сили, що діють на планету під час її руху навколо Сонця, фізичні характеристики великих планет, Сонце, комети. Останній розділ присвячений обговоренню зоряного світу, Молочного шляху (Галактики), подвійних зір.

“Підручник фізики із математичним обгрунтуванням” А. Кунцека (Відень,1853) також містив окремий розділ із астрономії. Заслуговує на увагу той факт, що під час обговорення фізичних характеристик планет та будови Сонячної системи також згадується і відкрита за 7 років перед тим планета Нептун та аналізується природа зодіакального світла. Ця книжка свідчить, що хоча професійно астрономічними спостереженнями у Львові і не займалися, але рівень астрономічних знань залишався доволі високим. Одночасно із професором А. Кунцеком на кафедрі математики працював Ігнацій Лемох, який з 1840 р. викладав в університеті теоретичну астрономію, а також читав лекції про календарі у різних народів світу.

З 1857 р. популярні лекції з астрономії для студентів філософського факультету читав Войцек Урбанський (1820-1903), автор численних наукових та науково-популярних праць із астрономії та фізики. Приміром, у його книзі “Про комети” (1858) можна знайти інформацію про місце комет в Сонячній системі, характер їх орбіт, фізичні характеристики деяких періодичних комет, а також загальне число всіх комет, які спостерігались від першого століття нашої ери до середини дев’ятнадцятого. У книзі “Природа і віддаль до Сонця” (1865) висвітлено цілу низку актуальних проблем астрономії: питання сонячних плям та природи сонячної корони і протуберанців; застосування методів спектрального аналізу в астрономії; питання механізмів еволюції зір та їх охолодження внаслідок втрати енергії через випромінювання. Змальоване проходження Венери через диск Сонця у 1761 р. (тоді М. Ломоносовим була відкрита атмосфера Венери) та 1769 р., а також очікувані проходження у 1874, 1882 та 2004 роках. Тут же описуються досліди Брадлея і Фізо та приводяться дані найточніших на той час вимірювань віддалі від Землі до Сонця. В. Урбанський помістив короткий виклад астрономії до свого його двохтомний підручника із фізики для студентів філософського факультету, що його видано у 1866 р.